... написав (і передав в редакцію), а мені знайомі показали. Втім, я хочу текст подати ще і тут, щоб було зручніше тим, хто не схоче копіювати файл, а ще ж хочеться щось і додати...
Отже:
МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ
СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ ПІД ЧАС ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ В ШКОЛІ
Терно С. О.
Україна, м. Запоріжжя, Запорізький національний університет
Проблема
висвітлення соціальних інститутів є однією з важливих складових громадянської
освіти. В процесі вивчення цієї теми школярі мають засвоїти, що соціальний
інститут – це спосіб організації й регулювання суспільного життя, що соціальні
інститути забезпечують порядок у взаємовідносинах між людьми, координують їхню
діяльність і поведінку, а також підтримують стабільність громадського життя. Вкрай
важливо організувати роботу над засвоєнням змісту поняття «соціальний інститут»
та наголосити, що соціальні інститути охоплюють сукупність установ, соціальних
норм і культурних моделей, що задають сталі форми поведінки і взаємодії.
Зазвичай виділяють п'ять основних груп соціальних інститутів: 1) економічні
(власність, розподіл ресурсів); 2) політичні (держава, армія, суд,
партії); 3) сімейні та шлюбні; 4) освітні (школи, університети); 5) культурні
(театри, музеї тощо). Під час пояснення важливо наголосити, що соціальні
інститути впливають на особистість і соціальні групи: іноді цей вплив
позитивний і сприяє соціалізації, а іноді — руйнівний для особистості. Варто
звернути увагу, що основне завдання, що постає перед громадянином полягає в
тому, щоби бути свідомим та розпізнавати, як саме соціальний вплив діє, які
закони керують взаємодією в суспільстві та як визначити, коли варто приймати
цей вплив, а коли чинити опір.
В
процесі розгляду теми вкрай важливо наголосити, що суспільні відносини
неможливі без соціальної взаємодії – процесу, що передбачає діяльність людей і
здійснення соціального впливу. Механізм такої взаємодії охоплює індивідів, які
вчиняють певні дії, що спричиняють зміни в суспільстві, та вплив на інших
людей, котрі відповідають на ці зміни.
Соціальний
вплив присутній повсюди, і він є невід'ємною частиною соціального світу. Щоб
досягти успіху, варто самим майбутнім громадянам навчитися використовувати соціальний
вплив, а також розпізнавати зовнішні впливи та вирішувати, коли прийняти їх, а
коли відкинути. Вкрай важливо поставити перед учнями проблемне питання на
кшталт: «Пригадайте ситуації, коли ви зазнавали соціального впливу?»
Наслідком
групових розмірковувань має стати висновок, що у процесі соціального впливу
поведінка однієї людини чи групи може впливати на те, як інші поводяться, що
відчувають і про що думають. Соціальний вплив існує у всіх сферах життя:
економічній, політичній, соціальній і духовній. Приклади цього впливу –
реклама, політичні кампанії, психотерапія, спілкування з друзями та родиною.
Школярі
мають засвоїти, що є два основних способи психічного впливу на особистість:
переконування і навіювання. Переконування базується на логіці й доказах, тоді
як навіювання передбачає безпосередню передачу ідей чи емоцій без необхідності
аргументації. Соціальний вплив може бути міжособистісним, створеним у
спеціальному середовищі переконування або поширюваним засобами масової
інформації.
Вкрай
важливо звернути увагу учнів, що вони можуть стати жертвами деструктивних сект.
Приміром, методи залучення та навернення, які застосовують різні релігійні
секти, є яскравим прикладом потужних технік впливу в умовах міжособистісного
спілкування. Харизматичні вербувальники часто переконують молодь, зазвичай у
періоді перехідного віку, приєднатися до релігійної спільноти та стати її
повноправними членами. У таких спільнотах широко використовуються різноманітні
техніки впливу, як-от зміцнення почуття обов’язку перед групою, постійний потік
переконливих повідомлень, контроль над фінансовими витратами тощо.
Варто
розглянути приклади спеціально створеного середовища переконування як-от вплив
риторики видатних ораторів, які надихали маси та очолювали великі соціальні
рухи. Серед них – Мартін Лютер Кінг, Рональд Рейган, Адольф Гітлер та інші.
Одні закликали до позитивних змін у суспільстві, інші — до руйнівних ідей.
Наприклад, Мартін Лютер Кінг та Рональд Рейган зверталися до великих ідеалів,
підкреслювали свою близькість до аудиторії, а їхні виступи були зрозумілими й
оптимістичними, демонструючи щирість через голос і вираз обличчя. Адольф Гітлер
використовував схожі методи, поширюючи ідеї руйнування за допомогою емоційно
насичених постановок і візуальних ефектів.
Варто
розглянути приклад впливу засобів масової інформації на зниження рівня куріння
в 1960-х роках після оприлюднення інформації про шкоду нікотину. Водночас спостерігається
той факт, що близько 30 % дорослого населення продовжують палити, також щодня
нові люди долучаються до цієї звички. Це пояснюється яскравими рекламними
образами, які пов’язують куріння із привабливістю, здоров’ям, свободою, а також
спонсорською підтримкою тютюновими кампаніями різноманітних спортивних і
культурних заходів, що закріплює ці позитивні асоціації.
Необхідно
пояснити учням, що для опору небажаному соціальному впливу існує ефективний
інструмент – критичне мислення – це вміння ставити продумані запитання,
аналізувати аргументи та робити незалежні висновки. Йдеться не тільки про здатність
виявляти невідповідності чи помилки в аргументації, але й про вміння чітко
оцінювати факти та погляди, відокремлюючи емоційні заяви від нейтральних.
Основні
запитання для критичного аналізу включають розуміння суті проблеми, перевірку
висновків автора, оцінку джерел та аргументів, на яких базується будь-яке
повідомлення. Критичне мислення дозволяє об’єктивно оцінювати інформацію,
аналізувати її логіку та уникати маніпуляцій. Наприклад, можна звертати увагу
на емоційність викладу, що часто може сигналізувати про суб’єктивність автора.
Професійні навички критичного мислення також включають розрізнення між фактами
(які можна перевірити) і думками, які базуються на інтерпретаціях.
Щоб
розвинути критичне мислення, необхідно привчити учнів регулярно ставити собі
запитання, що стимулюють обмірковування теми, аналізувати джерела та перевіряти
інформацію на наявність маніпулятивних елементів. Це допомагає краще
орієнтуватися в інформаційному просторі та ухвалювати зважені рішення, навіть
за умов інформаційного тиску та впливу зовнішніх джерел. Такий підхід розширює
горизонти та підвищує об’єктивність і незалежність у мисленні, дозволяючи
залишатися врівноваженим та гнучким навіть у складних ситуаціях.
Для
розвитку цих навичок можна застосовувати щоденну практику самоаналізу та
оцінювання інформації, яку отримуємо із різних джерел, використовуючи критичне
мислення як інструмент підвищення власної обізнаності та об’єктивності в
сприйнятті подій навколо нас. Це також підтримує впевненість у прийнятті
важливих рішень та спроможність відстоювати власні погляди, незважаючи на
можливий зовнішній тиск.
Критичне
мислення допомагає протистояти необґрунтованій вірі, проявляючись у двох
основних аспектах: прагненні до істини та прийнятті різноманітності думок.
Сліпе слідування абсолютним істинам та ідеям, що не потребують пояснення,
суперечить основам критичного мислення.
Цей
процес також включає оцінку нашого власного мислення – аналіз логіки міркувань,
що призвели до певних висновків, а також врахування факторів, які вплинули на
наші рішення. Важливо, щоб критичне мислення було вільним від психологічного
захисту, який часто заважає людині визнавати власні помилки. Це не про
інтелектуальні можливості, а про здатність прийняти правду, навіть якщо вона
суперечить власним переконанням.
Критичне
мислення тісно пов'язане з творчістю, адже в процесі аналізу проблеми ми
будуємо гіпотези й шукаємо альтернативні рішення – це і є творчий процес. Тому
коректніше було б назвати цей тип мислення "критично-творчим".
Також
критичні запитання особливо важливі в ситуаціях, коли до нас застосовуються
методи прямого або непрямого впливу. Варто замислитись, чи не є наше бажання
йти на поступки відповіддю на маніпуляцію? Хоча конформізм, який проявляється у
зміні поведінки під впливом групи, також може мати позитивні функції,
підтримуючи передбачуваність і порядок.
Отже,
учні мають засвоїти, що соціальний вплив є важливою частиною життя суспільства,
охоплюючи всі його сфери: економічну, політичну, соціальну та духовну. Він реалізується
через соціальні інститути і здатен змінювати поведінку, почуття й думки інших
людей. Соціальний вплив може сприяти стабільності та передбачуваності в
суспільстві, проте в руках безвідповідальних політиків або лідерів він може
призводити до руйнівних наслідків і злочинних дій. Протистояти небажаному
впливу допоможуть навички критичного мислення, які дозволяють аналізувати
інформацію й захищатися від маніпуляцій.
Список
літератури:
1. Возна З.,
Ремех Т. Інтегровані курси з історії та громадянської освіти для 5 класу:
теоретико-змістовий аналіз. Ukrainian Educational Journal. 2022.
№ 1. С. 40–52. URL: https://doi.org/10.32405/2411-1317-2022-1-40-52 (дата
звернення: 03.09.2024).
2. Загородній С.,
Нагорняк С., Ставнича Н. Гейміфікація на уроках громадянської освіти:
від теорії до практичної реалізації. Вісник науки та освіти. 2024.
№ 1(19). URL: https://doi.org/10.52058/2786-6165-2024-1(19)-863-875 (дата
звернення: 03.09.2024).
3. Мороз П.,
Мороз І. Формування змісту освітніх компонентів громадянської та
історичної освітньої галузі профільної середньої освіти. Problems of
the modern textbook. 2024. № 32. С. 133–148. URL: https://doi.org/10.32405/2411-1309-2024-32-133-148 (дата
звернення: 03.09.2024).
4. Олексін Ю.,
Цецик С., Цецик Я. Формування демократичних компетентностей учнів під
час вивчення «громадянської освіти». Актуальні питання у сучасній науці.
2023. № 9(15). URL: https://doi.org/10.52058/2786-6300-2023-9(15)-798-807 (дата
звернення: 03.09.2024).
5. Пометун О.
Активне навчання учнів історії та громадянської освіти у контексті
запровадження державного стандарту базової середньої освіти. Ukrainian
Educational Journal. 2021. № 4. С. 106–115. URL: https://doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-106-115 (дата
звернення: 03.09.2024).
6. Пометун О.,
Гупан Н. Методологія створення інтегрованого курсу з історії та
громадянської освіти для 5-го класу. Problems of the modern textbook.
2022. № 28. С. 115–132. URL: https://doi.org/10.32405/2411-1309-2022-28-115-132 (дата
звернення: 03.09.2024).
7. Пометун О.
Навчання історії й громадянської освіти як чинник формування національної й
громадянської ідентичності учнів в умовах війни та повоєнного розвитку
України. Ukrainian Educational Journal. 2023. № 2.
С. 62–72. URL: https://doi.org/10.32405/2411-1317-2023-2-62-72 (дата
звернення: 03.09.2024).
8. Про
внесення змін до Концепції розвитку громадянської освіти в Україні :
Розпорядж. Каб. Міністрів України від 08.10.2022 № 893-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2022-р#Text (дата
звернення: 03.09.2024).
Немає коментарів:
Дописати коментар