Сократ-ХХІ

Був учасником одної дискусії і там хтось з колег пошкодував, що, мовляв, в часи Сократу були плідні результативні розмови (бо була відповідна культура пошуку істини), а сьогодні лише... Ну, знаєте, що в нас буває по форумах. То я хочу запропонувати новий формат ведення діалогу і відразу ці питання розділити - про суть дискусії і про її форму. Отже...

Далі підуть оригінальні авторські тексти з Фейсбуку. Але тексти я на правах редактора трошки причепурив, щоб було зручніше читати, а також прокоментував - вже на правах обомовного учасника дискусії. Відразу запрошую колег стати авторами цього колективного блогу, як їм хотілось би дискусію по суті продовжити. А можемо запустити з ними авторські блоги, як в них є таке бажання. Ну а що сайт дає для результативної дискусії можливості, яких нема в Фейсбуці, то це, я сподіваюсь, всі побачать. І таку форму спілкування надалі будуть використовувати. А тепер до справи:

Iryna Varshyk. Джерело.

Я до останнього не хотіла писати пост про мову. І не напишу, бо це пост не про мову, а про шизу.

Чергове "Ой божечки, наш Тимофійко ходить в київську школу, і там усі російськомовні в класі, а-а-а-а-а-а!!! І він може теж почати частково з однокласниками говорити російською, а-а-а-а-а!!"

Я днями запитала сина, україномовного: "Скільки дітей у Вашому класі говорять українською?"
"Ну, десь 4-5".
"Ок, а можеш їх назвати?" Пауза.
"Ну, може Коля..."
"А можеш іще когось згадати?"
Відмахнувся.

Друзі, пости про Тимофійка - це взагалі не смішно. Тому що якщо ти очікуєш, що хоча би половина школярів на перервах почне спілкуватися українською, то у тебе ду-у-у-уже великі проблеми зі здатністю прогнозувати майбутнє. Іншими словами, у тебе шиза. Коли пишуть "ми маємо зробити, щоб заговорили"... Ну не знаю, ходи по школах, підходь до кожного учня на перервах, розказуй про роль мови. Яку, цю роль, максимально складно виміряти. Неможливо. Давайте називати речі своїми іменами.

Я сама в Києві із 2000 року, і весь час спілкувалася українською. Спочатку рівненським суржиком, потім мені зробили два зауваження, і я "випогодила" свою мову до більш літературної. І знаєте що? Очікувати, що кияни хоч на якісь 20% могли би до війни перейти на українську - це "жити в маразмі". У мене було два рази, коли я приходила на роботу і (!) єдина говорила українською (це обидва рази були агентства нерухомості. АПД А, іще страхова компанія. Щось я не пригадаю, щоб там хоча би 10% українською говорили. Поки що згадала лише одного). Але і шість років пропрацювала в благодійній організації, де були, може, половина україномовних. І в тій організації працював дуже високий відсоток тих, хто закінчив Могилянку (який цікавий збіг...)

 
І, скажу я вам: щоб одній на все агентство говорити українською, це навіть не те, що треба "сталеві яйця". Це треба бути "одщєпєнцем" від природи. І я абсолютно не засуджую тих, хто з батьками говорить українською, а на роботі - російською. Тому що, знаєте, "одщєпєнців", якось так сталося, що з еволюційної точки зору надто часто виганяли зі стада. І таке ставлення неможливо виховати-привити. Я такою народилася. Ніхто мені не казав: "Іро, ти поїдеш в Київ, ти ж дивись, говори там тільки українською". Ні, або ці протестні гени у тебе є, або нема.

 
А як же пройшли еволюцію такі, як я? Варіанти два:

Варіант 1. "Ок, ми не виженемо Іру з племені, бо вона класно уміє змайструвати знаряддя праці, або має хорошу просторову орієнтацію, щоб знайти дичину, або щось таке". Іншими словами, STEM (Science, technology, engineering, and mathematics)

Варіант 2. Іру вигнали зі стада, але вона ж знає де бігає дичина. Навіть і без стада вона зуміла вижити дякуючи STEM мозку.

 
Але, штука така, кроманьйонці зуміли витіснити неандертальців саме тому, що уміли скоординувати зусилля між собою. Вони круто спілкувалися. Вони були СТАДНИМИ. А у таких, як я, більше генів якраз неандертальців. Більше аналітичної роботи мозку, ніж вміння пристосуватись до натовпу. А як, дітки, називається, коли голова соображає в STEM більше, а вміння пристосуватись під натовп менше? Хто знає - той знає, а хто хоче - скажу в приват. (Справедливості заради, гуманітарні уміння теж сприяли еволюції. Наприклад, прийти в інше стадо і швидко вивчити його мову. Але СТЕМ здібності все ж сприяли еволюції значно більше).
А тому навіть під страхом бути вигнаною із роботи я би на російську не перейшла. Але я не очікувала ніколи схожої на мою позиції від киян! Бо вони, всі ті працівники, більш НОРМАЛЬНІ, а я менш.

 
І я вдячна Kyivstoner, що він назвав речі своїми іменами: "Еще лет 10-15 назад, если ты во дворе разговаривал на украинском, то к тебе относились как к селюку". Правильно! Бо говорили українською НЕ тому, що людина ідейна. А тому, що лінь вивчити російську. Це ж теж, щоб перейти на мову іншу, ніж мова батьків (українська) - треба якісь гуманітарні уміння. А комусь важко, і він продовжує говорити українською у дворі. Ну тобто із тих, хто в Києві говорив українською, віднімаємо тих, кому по інтелектуальних здібностях просто складно було перейти на російську. (А за правду, відео в першому коменті, він отримав 16 млн переглядів і більше 300 000 лайків. Люди не дурні).

 
Так от. Моїй голові вистачає аналітичних здібностей, щоб спрогнозувати: протягом наступних 10 років 50% школярів НЕ перейдуть на українську. Традиційно, запрошую з цього приводу на парі.

 
Повернусь до галасу у Фейсбуці. Я вважаю, що такі пости... людина зробить добре діло, якщо поставить автору дуже просте питання: "А як ти взагалі оцінюєш, що будуть оці 50% учнів? Ти взагалі нормальний, ти соображаєш? Ні, ти живеш в повітряних замках". Це шиза. А правило таке, що якщо вказуєш людині із шизою, що у неї шиза - ти зробив хороше діло. Тому що оці коментарі, які підтримують дебільний пост, заганяють людину в іще більшу шизу. Ну а такі, як я - лінь і просто проходимо повз пост.

 
І ще, про російську в Рівному. 

1. Корінні рівняни говорять (чи говорили) російською. 

2. У мене в дитинстві дві подруги говорили російською, і чомусь жодного разу нікому не прийшла в голову ідея сказати їм, що вони роблять щось не так. Такої проблеми просто не існувало! В тому числі, мої україномовні батьки жодного разу зауваження не зробили і подруг не засудили.

 
А це все я пишу саме тому, через ті всі "залізні яйця" і одщєпєнство, через які я і говорила із самого початку в Києві українською. Зараз я теж, певною мірою, проти тенденцій Фейсбуку. Я не боюсь сказати незручну правду. Я хвалю Київстоунера, що сказав цю правду. Висновок: говорити українською - це дуже добре. Реалістично оцінювати шанси настання подій в майбутньому - іще краще.

 
А до війни не на українську треба було переходити, а вчитись дронами управляти.

 
АПД. Є якийсь безмежний мазохізм в тому, коли люди приходять в коменти і пишуть типу "Отже, ключовим елементом порятунку незалежності України є не дрони, ітд, а УСВІДОМЛЕННЯ, що мова - питання нацбезпеки". Ага, якщо наше населення в масі своїй не бажає переходити на українську, то значить, що в дупі наша незалежність і національна безпека? Навіть якщо це так, якщо це якийсь знак зверху, то мені не дуже подобається ходити і думати про це. А тим більше доводити це іншим. Ну а якщо комусь подобається безнадійний мазохізм - то треба "вплотну" зайнятися власною психікою, чому в ній настільки сильні мазохістичні тенденції.

Коментарі

1. Я б прибрав слово "шиза". Людей можна зрозуміти, емоції не дають бути зваженими, розсудливими. Хочеться, щоб хтось здох. От прямо зараз. То це не хвороба.

2. Заклик називати речі своїми іменами дуже підтримую. Я б вважав, що науковці - міждисциплінарна група під омофором Міністерства освіти і науки - мають подати суспільству мовну програму, що її зрозуміли б і підтримали усі (!) політичні сили. Зрозуміло, як я вже визначив себе як обомовного, то на моє переконання перспектива України європейської саме в обомовності, коли обидві мови є в суспільстві в тій пропорції, що всіх влаштовує і всім дає можливість відчувати себе вдома, господарем у своєму селі, місті чи країні. Це можливо? Я думаю, що так. Але над цим треба працювати, це не можна змінити раптово, одномоментно, без підтримки людей. Яким згадану програму треба представляти, роз'ясняти, переконувати, що вона варта виконання з точки зору перспектив нашого спільного життя в Європі.

Э. Парэссэ. Джерело.

Про мову та суспільство

Тема мови складна, а її болючість обумовлена саме її спрощеним сприйняттям. 

Так, одні навіть попри особисте сприяння українізації закликають інших до пасивності через неможливість нехтування мовною інертністю мас (див. посилання у першому коментарі). Звісно, мовна інертність мас має місце, але швидкий час вимагає пошуку способів подолання будь-якої когнітивної інертності, включно з мовною, щоб не програвати конкурентної боротьби, а не спрощення проблеми у вигляді простої констатації наявності непереборних факторів. 

Інші (див. коментарі до вищезгаданого поста) демонструють не менш рішучу незгоду з такою пасивністю, виходячи з ідеї відновлення історичної справедливості та/або ідеологічної (насильницької) українізації, щоб не бути Росією. Дивним чином примітивне уявлення таких людей про поділ на своїх і чужих робить нас навіть гіршим варіантом Росії, ніж сама імперська Росія, бо імперії поглинають національні утворення саме через наявність у імперій більш широких, ніж національний, цивілізаційних проектів.

Щоб у світі відроджуваних імперій протистояти імперіям, неімперське суспільство має виробити нові принципи гуртування громадян, як наднаціональні, так і надімперські. Відношення до мови за цих умов є лакмусовим папірцем наявності у суспільстві такої нової об'єднуючої його ідеї.

Наднаціональність об'єднуючої ідеї має призводити до створення середовища для розвитку та функціонування державної мови (кожна мова має право на соціальне середовище, на якому вона існує) зі збереженням права кожної людини спілкуватися (поза відправленням своїх державних зобов'язань щодо відповідної мови) будь-якою іншою мовою. Фактично це сприяння багатомовності мас при включенні всіх мов до пулу українських - як є багато англійських мов, так мають виникнути українські російська, угорська, англійська та інші мови.

Надімперськість об'єднуючої ідеї має формувати ставлення до інтересів розвитку особистості, як таких, що мають вищий пріоритет над інтересами держави (державна ієрархія понад усе - це ключова ідея імперіалізму) і тим паче нації. Мова при цьому завжди залишається живим організмом, який функціонує на соціумі та забезпечує його функціонування. Соціум та його мовне середовище нерозривно пов'язані між собою. Безглуздо вимагати змін одного, намагаючись зберегти незмінним друге, і навпаки. При цьому мова, як живий організм, вмирає, коли її еволюцію штучно обмежують (включно з поверненням до коріння), а це в свою чергу призводить до занепаду і відповідного соціуму.

 
Мова - це засіб відтворення світу в людському сприйнятті та засіб синхронізації зусиль великих мас людей. Якщо її розвиток (включно з її тісними контактами з багатомовним оточуючим та внутрішнім середовищем) обмежувати, то вона швидко припиняє адекватно відображати світ, що призводить до появи у масовій свідомості химер, наприклад, про панівну націю, старших братів, батьків народів, ідеалів служіння абстрактним ідеям типу віри, царя, батьківщини. З втратою різноманітності втрачається і здатність до пошуку об'єднуючих ідей та адекватних реакцій на появу нових викликів часу, а тому через вихолощення (як правило ідеологічного) мовного середовища та відповідну втрату когнітивного потенціалу мас розпадаються навіть імперії (на даний час вони все ще є соціальними надхижаками).

 
Тому єдиний шанс України вижити - це запропонувати світові нову ідею заради чого людям бути разом та почати жити за новими принципами. На мій погляд, такою ідеєю має бути згаданий вище примат сприяння на державному рівні розвитку повноцінної особистості, яка усвідомлює одночасно як свою унікальність (свої права), так і свій взаємозв'язок із суспільством (свої обов'язки).

Коментарі

1. От, не знаю, чи автор під новими ідеями має на увазі Європейські старі? Або такі? (див.) Зверніть увагу, обомовних країн в Європі поки що нема. І в Швейцарії, і в Бельгії є мовні регіони, хоч країни в цілому дво- (чи й три-) мовні. А от щоб все населення було двомовним... Можемо стати піонерами.

---

Рівно 40 переглядів, але ніхто нічого не сказав.